Енді Уорхол (англ. Andy Warhol, псевдонім; справжнє ім`я - Андрій Ворхола; 6 серпня 1928 - 22 лютого 1987) - культова персона в історії поп-арту і сучасного мистецтва в цілому. Українець, син емігрантів із Лемківщини Андрія і Юлії Вархолів, народився 1928 року
в американській Пенсильванії. Він став рано проявляти таланти в мистецтві і вивчав комерційне мистецтво в Інституті технології Карнегі в Піттсбурзі. Він не завжди добре вчився в коледжі і часто залишався не зрозумілим своїми однолітками і керівниками. Після закінчення освіти в 1949 році він переїхав до Нью-Йорка і почав успішну кар`єру в ілюстрації журналів і в рекламі. Він став добре відомим завдяки своїм ексцентричним чорнильним малюнкам взуття, виконаними у вільному стилі, з навмисними плямами. 1962 року Уорхол створив сенсаційну серію полотен, на яких були зображені, часто в кричущих кольорах, банки консервів і кока-коли. Радикальні арт-критики відразу звернули на них увагу, заявивши, що твори молодого художника майстерно розкривають вульгарність, порожнечу і безликість західної культури масового споживання.
Згодом Уорхол став створювати більш епатажні твори, такі як виконані в кислотній манері образи кумирів сучасного суспільства: Мерлін Монро, Міка Джаггера, Мао Цзедуна. Поговорювали, що як "останній штрих" Уорхол просив своїх коханців помочитися на подібний "витвір мистецтва". Скандальна репутація Уорхола сприяла зростанню цін на роботи з цієї серії. В даний час ринкова вартість картин Уорхола нерідко вимірюється десятками мільйонів доларів.
Внутрішній світ Уорхола до певного часу залишався для всіх таємницею за сімома печатями. Для загалу він створив свій образ таким, який розбещена масова свідомість тоді чекала найбільше – невизнаний геній з гомосексуальними нахилами. Заляпаний фарбою дорогий костюм, який немов промовляв: "Дивіться, для мого господаря творчість над усе", перука під сивину (Енді облисів у молодому віці), чорні окуляри, нервово стиснуті губи й нестандартна поведінка – все це подобалося публіці. Уорхол швидко став не тільки відомим дизайнером реклами, але й знаним художником.
Картини Уорхола не відрізнялися оригінальністю. Відчувши, що у споживацькому суспільстві балом керує мода й примітивна масова культура, Енді зробив це своїм бізнесом. "Я хочу бути машиною, – любив казати він. – Я хочу, щоб усі думали однаково". На багатьох його монументальних полотнах 
зображений... долар. Інша поширена тема робіт Уорхола – банка з томатним супом. У другій половині 1960-х Уорхол став виявляти цікавість до кіно. Фільми, зняті ним разом з Полом Моріссі, - перша ластівка сексуальної революції. Більшість з його кіноробіт - більш менш безсюжетні фільми, тривалістю до 25 годин, протягом яких на екрані бродять голі учасники Уорхолової "фабрики", на зразок Джо Далессандро та Ідді Седвіг. Захопившись поп-артом, у якому Уорхол став неперевершеним, він демонстрував повне презирство до людської моралі. Своїй подружці, яку він посадив на героїн, Енді категорично відмовився допомогти в скрутну хвилину, і вона померла від передозування наркотиків. Один знайомий Уорхола викинувся через непорозуміння з ним із вікна, а Енді тільки переживав, що не зміг зняти його падіння на камеру.
Паралельно з експериментами з любительським кіно Уорхол створює і продюсує першу альтернативну рок-групу - The Velvet Underground. Він також виступив дизайнером обкладинок ряду концептуальних альбомів, наприклад, "Sticky Fingers" групи The Rolling Stones. Навколо Уорхола склалася особлива субкультура молоді, одна з учасниць якої - феміністка Валері Соланас - в 1968 р. вистрілила в "учителя", важко поранивши його. Уорхол дивом залишився живий.
Помер "король поп-арту" звичайною смертю від серцевого нападу 1987 року. Коли адвокати й друзі ввійшли в його помешкання, яке він усе життя захищав він сторонніх очей, вони були приголомшені. Ніякого "сучасного мистецтва", ніякої масової культури – шедеври живопису, фігурки з чорного дерева, діаманти, флакони з дорогими парфумами, безліч сувенірів, частина з яких залишилася нерозпакованою. І гроші – син українських емігрантів не довіряв фінансистам і, як і його предки-селяни, зберігав гроші в банках... з-під печива. Хоча життя Уорхола вдалося врятувати, протягом двох подальших років він залишався інвалідом, а в 1987 році помер від наслідків цього поранення. Брати перевезли тіло художника до Пітсбургу для поховання в Українській Греко-Католицькій церкві Св. Духу.
